Артист відверто пояснює, як влаштований музичний ринок, чому великі міжнародні компанії програють українським лейблам у гнучкості та що для нього означає новий етап кар’єри.
Читайте также: Білкова глазур для паски, яка тримається ідеально: простий базовий рецепт
Sysuev — артист, який стояв біля витоків українського R&B та нео-соулу. Він пройшов шлях від жорстких контрактів з американським лейблом і уваги глобальних медіа до усвідомленого рішення будувати власний бренд на українському ринку.
У розмові він ділиться, чому локальні компанії виявилися ефективнішими в просуванні його контенту, як поєднує GR-менеджмент і музику та де проходять його особисті «червоні лінії» у творчості.
❔Як для вас почалося написання пісень?
Перші тексти з’явилися ще в дитинстві. Це була спроба знайти слова для емоцій, які не вдавалося висловити вголос. Спочатку — просто фрази на папері. Потім до них додалися ритм, настрій, і ці замітки перетворилися на історії, що вже тягнули на пісні.
Переломним моментом стало перше кохання — Юля. Коли її батьки вирішили відправити її вчитися до Угорщини, це стало сильним емоційним ударом. Залишившись із цим болем наодинці, він почав писати музику. Так з’явився ліричний реп — спосіб прожити розрив і хоч якось заспокоїти себе. Усі перші треки були про неї, і саме цей досвід змусив поставитися до творчості серйозно.
Сьогодні написання музики він описує як фізичну потребу. Якщо довго мовчати, всередині з’являється напруга, схожа на стан перед грозою: небо затягнуте, блискавки вже є, а дощу все немає. Творчість стає тим самим дощем, який нарешті «зриває» цю грозу і дає змогу знову дихати вільно.
❔Чому для вас настільки важливі Hip-Hop, R&B та Electronica?
Ці жанри створюють широкий простір для різних станів і ролей. Hip-Hop дає можливість говорити прямо, без фільтрів: фіксувати міський ритм, силу, реальність, які не прикрашають. R&B, навпаки, відкриває м’якість і вразливість, які рідко стають темою буденних розмов. Electronica додає вимір експерименту — це про атмосферу, простір, звукові текстури.
Коли всі три напрями поєднуються, формується власний музичний всесвіт, де ритм і емоція не конкурують, а підсилюють одне одного. Для нього таким еталоном став трек «You Got Me» гурту The Roots з вокалом Еріки Баду. Там жорстка, точна читка в куплетах контрастує з делікатним соул-вокалом у приспіві. Саме цей симбіоз технічної читки й чуттєвого хуку він вважає вершиною урбан-музики та найточнішим втіленням хіп-хоп культури.
Перехід від міжнародного лейблу до українського ринку
❔Чому ви вирішили відмовитися від закордонного лейблу й розвиватися в Україні?
Розворот стався тоді, коли він свідомо сфокусувався на україномовній музиці. Це був внутрішній вибір, а не лише ринкова стратегія. Іноземний лейбл був готовий продовжувати співпрацю, але постало питання ефективності саме для української аудиторії.
Проблема в тому, що закордонна компанія не мала достатньо глибоких зв’язків із локальними медіа, радіостанціями, майданчиками та організаторами концертів. Виходило, що україномовний контент просувається на ринку, який лейбл відчуває лише опосередковано. Тому логічним кроком стало самостійне продюсування в Україні.
Робота в українському контексті дозволяє краще розуміти аудиторію, медійний ландшафт, специфіку соцмереж і живих виступів. Це дає змогу не просто випускати треки, а системно будувати бренд артиста саме для українського слухача.
❔Чим для вас відрізняється співпраця з іноземним лейблом від роботи в Україні?
На глобальному рівні у великих лейблів інші масштаби: там більші бюджети на маркетинг, ширший міжнародний нетворкінг, легший доступ до глобальної дистрибуції та редакторських плейлистів. Але разом із цим зростає й конкуренція. У такій системі навіть сильний артист може залишитися «малим проєктом» всередині гігантської структури.
Ще один нюанс — контракти. Міжнародні угоди часто набагато жорсткіші: у них складніше щось змінити або відстояти інші умови. Українські лейбли в цьому плані більш гнучкі, є простір для переговорів і пошуку балансу між інтересами артиста та компанії.
Цікаво, що за його досвідом міжнародні лейбли після підписання договору інколи дають більше свободи в самому творчому процесі. Українські ж структури частіше втручаються в креатив — це наслідок старої продюсерської моделі, яка формувалася ще десятиліттями тому.
Що, на його думку, українському ринку варто запозичити? Насамперед стратегічний підхід до розвитку артиста. Глобальні компанії працюють не лише з окремими релізами, а з образом у цілому: від звучання до візуалу, публічного іміджу та позиціонування. В Україні співпраця нерідко обмежується коротким циклом «трек — кліп — тур», без довгого горизонту планування.
Баланс між GR-менеджментом і музикою
❔Як поєднуються GR і музика у вашому житті?
На перший погляд це два різні світи, але для нього вони складаються в єдину систему. GR — це про аналітику, стратегію, розуміння мотивів і прорахунок кількох кроків наперед. Музика — про інтуїцію й емоцію, яка проривається назовні без фільтрів.
У професійній площині потрібна раціональність, у творчій — максимальна щирість. Цей дуалізм працює як баланс: музика не дає вигоріти в напруженій GR-реальності, а структурне мислення з GR допомагає впорядковувати творчий хаос.
У повсякденності в нього є чітке розмежування ролей. Після завершення робочого дня ніби натискається внутрішній перемикач. Тут доречна асоціація з серіалом «Роз’єднання»: щойно він сідає в авто, роль GR-фахівця залишається в офісі. Далі — демки, доробка матеріалу, налаштування на створення нового.
Читайте также: Притча про хліб і цукор: як наш обман повертається назад
❔Чи допомагає сцена в GR?
Так, творчий досвід безпосередньо впливає на професійну сферу. Музика вчить чути те, що не вимовляється вголос: емоційний фон, підтекст, внутрішні коливання співрозмовника. У перемовинах це інколи важливіше за будь-які документи.
Сцена дає інструменти роботи з аудиторією: як утримати увагу, як керувати динамікою, як зчитувати «енергію залу». У GR часто доводиться пояснювати складні речі просто та переконливо, і цей сценічний досвід стає дуже прикладним.
❔Як ви знаходите час на музику?
Для нього час на важливе не «знаходиться», а створюється. Так само як і пріоритети. Іноді це вечори після напруженого робочого дня, іноді — вихідні, коли можна повністю переключитися в інший режим.
При цьому творчість не є втечею від реальності. Навпаки, це продовження себе. Якщо день був важким, музика допомагає його прожити, а не просто закрити сторінку й зробити вигляд, що нічого не сталося.
Натхнення, робочі кейси та особисті межі
❔Коли приходить найкращий час для написання?
Свій «золотий час» він бачить близько десятої вечора. У цей момент найчастіше або народжується щось нове, або остаточно шліфуються ідеї, які вже давно крутяться в голові.
Водночас натхнення не завжди підлаштовується під розклад. Воно може наздогнати в найнесподіваніших місцях. Одного разу, ще до окупації Криму, у Новому Світі, в печері з виходом до відкритого моря, народилася ідея пісні. Темрява, шум хвиль, скелі навколо — і в голові вже звучить майбутній трек. Тоді він зрозумів: музика приходить тоді, коли ти справді готовий її почути.
❔Чи впливають GR-кейси на тексти?
Впливають напряму. GR — це про високі напруги: дедлайни, відповідальність, виснажливі перемовини. У такому середовищі постійно виникають драматичні сюжети, які згодом перетворюються на пісенні історії.
Бувають дні, коли після складної наради чи важкого робочого марафону з’являється майже фізична потреба щось записати. Так мозок шукає інший канал для тієї ж енергії, трансформує стрес у творчий матеріал.
❔Ви відчуваєте відповідальність як публічна людина?
Так, адже музика — це завжди вплив. Навіть якщо аудиторія не вимірюється мільярдами, формується певне середовище думок і емоцій. До цього він ставиться відповідально, але без страху.
Він добре розуміє, що хоче доносити: чесність, глибину, силу й людяність. Це не декларація, а внутрішній орієнтир, через який проходять усі творчі рішення.
❔Про що ви пишете у своїх треках?
У центрі його пісень — теми без простих відповідей: пошук власного місця, вразливість, людські контрасти, потреба бути почутим. Важливе місце займають складні форми кохання, внутрішня боротьба й скажений ритм великого міста.
Це завжди конкретні історії — власні або побачені в інших людей. Вони можуть бути світлими, болючими, суперечливими одночасно. Але є теми, до яких він поки що не готовий торкатися в музиці. Це трагедії війни та особисті втрати людей з його кола. Для цього потрібен час і внутрішня дистанція.
У творчості в нього є чіткі межі. Він не буде романтизувати насилля, заробляти на чужому болю чи будувати успіх на брехні. Навіть якщо трек має всі шанси стати суперхітом, він відмовиться від нього, якщо текст суперечить його переконанням. Базовий принцип простий: максимальна щирість як шлях до справжнього контакту зі слухачем.
Найособистіший трек і професійний шлях
❔Який ваш найінтимніший трек?
Найбільш особистою він називає пісню «Холодно» — саме там залишено найбільше власної історії. Назва з’явилася випадково: наприкінці минулої осені, коли він обирав морозиво в супермаркеті, раптом відчув холод у руці й зрозумів, що пісня має називатися саме так.
Центральна метафора — «вітер зірве наші голоси» — додала потрібного драматизму й стала ключем до приспіву. Саме над цим рядком довелося працювати найдовше, шукаючи формулювання, яке «зачепить». Врешті трек отримав дуже багато теплих відгуків. Слухачі часто пишуть: «Ти співаєш ніби про мене», і це для нього особливий маркер потрапляння в емоцію.
Sysuev (Сергій Сисуєв) — представник сучасної української сцени, один із тих, хто закладав основи вітчизняного нео-соулу, R&B та хіп-хопу. У певний період його кар’єри був підписаний контракт з американським лейблом One Percent, а також увага великих медіа, серед яких Fox News, iHeartRadio та MTV.
Період 2020–2026 років став для нього етапом активного розвитку: від перемоги в проєкті «Розкрутка» і виступів на НСК «Олімпійський» до виходу концептуальних альбомів і серії помітних релізів. Для артиста це час, коли накопичений досвід, зміна ринку й особисті рішення склалися в нову фазу кар’єри.
Читайте также: Магія карпатських пейзажів у Києві: нова виставка про свободу, ландшафт і мистецтво
