У цьому матеріалі зібрані українські актори, які послідовно тримаються власних принципів і не погоджуються на співпрацю з російськими проєктами.
Читайте также: Як із кількох квіток зробити ефектну композицію без зайвих витрат
Колись участь у зйомках у росії здавалася для багатьох українських артистів майже обов’язковим кроком: престиж, широка аудиторія, відчуття «великого ринку». Зараз це виглядає інакше. Є актори, які ніколи не розглядали російський напрямок як можливість для розвитку, не їздили туди й не будували там кар’єру.
Частину з них спочатку не надто помічали навіть удома, але з часом ці люди змогли заявити про себе, розкрити свій талант і водночас чітко окреслити межу: жодної співпраці з російським простором. У цьому огляді на HOCHU.ua — історії акторів, які послідовно тримають проукраїнську позицію.
Дарина Федина: коли професія відходить на другий план
Глядачі запам’ятали Дарину Федину за роллю Мелашки в українському серіалі “Спіймати Кайдаша”. Після цієї роботи вона могла б продовжувати рухатися в бік активної акторської кар’єри, але обрала інший шлях.
На старті творчого шляху Дарина працювала у Львівському театрі імені Марії Заньковецької. Згодом ситуація різко змінилася: з початком російської агресії вона призупинила своє акторство. Причина не в професійній кризі, а в особистих переконаннях і бажанні бути корисною в тилу, допомагаючи військовим.
Тобто для Фединої відмова від активної акторської діяльності стала не втратою, а логічним продовженням її позиції: ніяких компромісів із країною-агресором і чіткий фокус на підтримці своїх.
Олексій Гнатковський: про культуру як інструмент впливу
Ім’я Олексія Гнатковського стало добре відомим після його роботи в історичному фільмі Олеся Саніна “Довбуш”, де він зіграв Івана Довбуша. Завдяки цій ролі його почали впізнавати по всій країні.
Попри це, актор не скористався можливістю піти в російський напрямок. Навпаки, він послідовно тримається подалі від російського культурного поля. Зараз Гнатковський працює в Івано-Франківському драмтеатрі й прямо говорить про те, що російська культура була зброєю ще до появи танків. Для нього це не метафора, а пояснення, чому пропозиції з москви він відхиляв завжди.
Його пріоритети — розвиток української освіти та мистецтва. Паралельно він вийшов на ще один важливий рівень публічності: став коментатором “Оскара-2026”. Це добре показує, що орієнтація на український та світовий контекст може бути не менш перспективною, ніж участь у російських проєктах.
Читайте также: Дві кухонні прикмети, які, за віруваннями предків, впливають на достаток і підтримку роду
Таїсія Щурук: від реаліті до театру й усвідомленого вибору
Широкий глядач спершу побачив Таїсію Щурук у драматичному реаліті-шоу “Київ вдень та вночі” на Новому каналі. Вона знімалася там ще підлітком, у 16 років, і саме цей проєкт став стартовим майданчиком для її подальшої кар’єри.
Пізніше для акторки відкрилися нові можливості: у 2019 році вона з’явилася в серіалі “Перші ластівки” в ролі Каті Щасливої, а також у проєкті “Одна родина”. Так, без гучних скандалів і надмірної публічності, вона поступово закріпилася в українському медіапросторі.
Попри те, що зірка не веде активне публічне життя, її вибір після початку повномасштабного вторгнення показовий. Таїсія залишилася працювати в Україні і вступила в Київський національний театр на Печерську. Тобто замість пошуку «легких» варіантів за кордоном чи в російських проєктах вона інвестує час у розвиток на українській сцені.
Олександр Рудинський: курс на Netflix і європейську сцену
Кар’єра Олександра Рудинського — хороший приклад того, як український актор може вийти на міжнародний рівень без участі в російських проєктах. Він привернув увагу світових продюсерів і отримав роль у новому фільмі “Декамерон” від Netflix. За такої перспективи пропозиції з російського ринку для нього просто неактуальні.
В українському просторі Рудинський відомий завдяки серіалу “Перші ластівки” та комедії “Найкращі вихідні”. Ці роботи закріпили його як яскравого представника нового покоління акторів, орієнтованих на українську та міжнародну аудиторію.
Цікаво, що він не приховує: акторські техніки вивчав за російськими підручниками. Але тут важливий висновок, до якого він прийшов: його майбутнє пов’язане лише з українською та європейською сценою. Тобто навчальні інструменти не визначили вектор кар’єри — рішення він ухвалив самостійно.
Наприкінці варто згадати ще один важливий пласт культурного вибору. Раніше вже йшлося про українських співаків, які ніколи не співали російською мовою. Вони теж зробили свідомий крок і задали орієнтир для багатьох українців. Актори з цього матеріалу рухаються в тому ж напрямку: через мову, ролі й відмову від російських контрактів вони щодня підтверджують свою позицію.
Читайте также: 5 ключових книг про стосунки, які допоможуть по-новому подивитися на кохання у 2026 році
