Дзен-буддійський монах Шьонмьо Масуно розповів, як перестати ускладнювати життя й навчитися сприймати події з внутрішнім спокоєм
Іноді ми ускладнюємо життя власними думками, сумнівами чи боротьбою за речі, які не мають великого значення. Шьонмьо Масуно, автор книги “How to Let Things Go”, пояснює, що більшість труднощів ми створюємо самі, коли не можемо відпустити контроль або минуле.
Він радить зосередитись на чотирьох простих принципах: думай позитивно навіть у складних ситуаціях, довіряй власним рішенням, не застрявай у минулому й вмій вчасно відступати. Такі звички допомагають заощадити енергію, зменшити тривогу та поступово знайти внутрішню рівновагу, пише CNBC.
1. Думай позитивно, навіть коли важко
Коли все йде не за планом, здається, що позитивне мислення — це наївність. Але Масуно нагадує: постійне хвилювання не допомагає. Краще спрямувати енергію на пошук рішення, ніж на жаль. Навіть найважчі періоди закінчуються, і це варто пам’ятати.
Чим частіше ти дивишся на світ зі світлої сторони, тим менше тривоги і більше ясності в голові,
— зазначає монах.
2. Довіряй власним рішенням
Слухати поради інших — корисно, але не варто дозволяти їм керувати твоїм життям. Коли занадто зважаєш на думку оточення, легко загубитися у сумнівах. Масуно радить спочатку почути себе — свої бажання, потреби й межі. Адже саме ти — головний герой свого життя.
3. Не застрявай у минулому
І перемоги, і поразки вже залишилися позаду. Робота, творчість чи будь-яка справа — це живий процес, який постійно змінюється. Якщо постійно озиратися назад, можна не помітити нових можливостей. Минуле не має визначати теперішнє — варто рухатись далі, спокійно і з гідністю.
4. Вмій відступити, коли це потрібно
Світ навчив нас боротися за все — за успіх, визнання, кар’єру. Але, за словами Масуно, не кожна битва варта нашої енергії. Іноді наймудріше рішення — просто відійти. Якщо тобі не дісталося підвищення чи хтось несправедливо обійшов тебе, не витрачай сили на образи. Спрямуй їх на власний розвиток і самовдосконалення.
Ми навчилися відпускати контроль і тривогу, щоб зберегти внутрішню рівновагу. Проте існують неочевидні щоденні дії, які все одно непомітно виснажують вас. Дізнайтеся, які саме: 12 звичок, які непомітно забирають у вас енергію.
Ось що варто знати про управління часом та продуктивність
У сучасному світі, де працювати дорівнює жити, багато кому критично бракує часу. Саме тому будь-які зміни й завдання для загального покращення добробуту даються нам тяжко. То як же змінити життя на краще? По-перше, потрібно усвідомити, що щось іде не так. А, по-друге, братися за вирішення проблеми з ентузіазмом, але без надміру зусиль, бо тоді надовго енергії нам не вистачить… 🫠
Як зберегти власні сили, при цьому запроваджуючи зміни у житті? Допоможе правило 20 хвилин. Як воно працює і що потрібно, аби змінити життя на краще, перестати прокрастинувати і менше втомлюватися, розповідаємо разом із pixelinform у цьому матеріалі!
Правило 20 хвилин — це універсальна стратегія управління часом і підвищення продуктивності, яка ґрунтується на ідеї присвячувати 20 хвилин інтенсивної, сфокусованої роботи певному завданню чи діяльності. Цей підхід допомагає подолати прокрастинацію, покращити концентрацію та зробити перший крок до виконання складних або неприємних завдань. Існує кілька контекстів, у яких застосовується правило 20 хвилин, залежно від цілей і джерел. Далі розповідаємо про основні аспекти 👇
1️⃣ Правило 20 хвилин для боротьби з прокрастинацією
Суть: Якщо ви не можете змусити себе взятися за завдання, пообіцяйте собі працювати над ним лише 20 хвилин. Це короткий проміжок часу, який здається не надто обтяжливим, але достатній, щоб розпочати та часто «втягнутися» в роботу.
Як працює: Після 20 хвилин мозок часто перемикається в режим продуктивності, і ви можете продовжувати працювати довше. Навіть якщо ви зупинитесь, за 20 хвилин можна досягти помітного прогресу.
Приклад: Замість того, щоб відкладати написання звіту, скажіть собі: «Я попрацюю над ним лише 20 хвилин». Часто після цього ви захочете продовжити.
2️⃣ Правило 20 хвилин для формування звичок
Суть: Щоб виробити нову звичку (наприклад, читання, заняття спортом чи медитація), присвячуйте їй лише 20 хвилин щодня. Це знижує бар’єр для початку і допомагає закріпити звичку без перевантаження.
Як працює: Регулярне виконання маленьких дій протягом 20 хвилин сприяє поступовому формуванню звички. З часом ці дії стають частиною вашого розпорядку.
Приклад: Хочете почати бігати? Бігайте 20 хвилин щодня, не ставлячи перед собою одразу амбітних цілей. Це легше, ніж планувати годинні тренування.
3️⃣ Правило 20 хвилин для відпочинку та перезавантаження
Суть: Кожні 20 хвилин роботи (особливо за комп’ютером) робіть паузу, щоб відвести погляд від екрана, розім’ятися чи зробити кілька глибоких вдихів. Це допомагає знизити втому очей і підтримувати продуктивність.
Як працює: Цей підхід часто називають правилом «20-20-20» для здоров’я очей: кожні 20 хвилин дивіться на об’єкт, розташований на відстані 20 футів (приблизно 6 метрів), протягом 20 секунд.
Приклад: Працюючи за ноутбуком, кожні 20 хвилин переводьте погляд на вікно або далекий об’єкт, щоб розслабити очі.
4️⃣ Правило 20 хвилин у навчанні
Суть: Для засвоєння нової інформації або навичок присвячуйте 20 хвилин інтенсивному навчанню. Це оптимальний час для підтримання високої концентрації без перевантаження мозку.
Як працює: Короткі, але регулярні сесії навчання допомагають краще запам’ятовувати інформацію, ніж тривалі періоди без перерв.
Приклад: Вивчаючи нову мову, приділяйте 20 хвилин на запам’ятовування слів чи граматики щодня.
5️⃣ Правило 20 хв для креативності
Суть: Виділіть 20 хвилин на день для творчої діяльності без самокритики, наприклад, малювання, письмо чи мозковий штурм. Це допомагає розвинути креативне мислення і подолати страх «чистого аркуша».
Як працює: Короткий часовий проміжок знижує тиск і дозволяє експериментувати без очікування ідеального результату. Регулярна практика стимулює творчий потенціал.
Приклад: Пишіть протягом 20 хвилин усе, що спадає на думку, не редагуючи текст. Це може бути початком нової ідеї для книги чи проєкту.
📍 Використані джерела:
Duhigg, C. The Power of Habit: Why We Do What We Do in Life and Business (2012) — про формування звичок через малі кроки.
American Academy of Ophthalmology (AAO) — рекомендації щодо правила «20-20-20» для здоров’я очей.
Cameron, J. The Artist’s Way (1992) — про розвиток креативності через регулярну практику.
Ebbinghaus, H. — дослідження кривої забування, які лягли в основу технік ефективного навчання.
Раніше ми писали про Life-work balance. В ексклюзивній розмові з HOCHU.ua експерт пояснив, як не згоріти на роботі та насолоджуватися життям без провини. Чому відпочинок такий же важливий і бажання гарненько попрацювати, яких правил потрібно почати дотримуватись вже сьогодні та що діється на ринку праці в Україні прямо зараз — дізнавайтеся у нашій статті!
Прибирання в домі та навіть у своїй кімнаті для багатьох людей є справжньою проблемою. Хтось просто не знає лайфхаків, які роблять його набагато простішим, а в когось, на думку психологів, справді проблема 😱. Якщо руки геть опускаються і прибрати нема жодного бажання, вам точно варто прочитати нашу статтю!
Чому деяким людям зовсім не хочеться прибирати в домі, розповідаємо разом із UkrMedia. Що кажуть про цю ситуацію психологи, і чому цій проблемі треба приділити особливу увагу, пояснюємо 👇.
Безлад у квартирі: що він може розповісти про внутрішній стан людини
За спостереженнями психологів, безлад у домі може відображати внутрішній хаос у думках і почуттях людини. Часто люди, які живуть у неохайному середовищі, ігнорують власні емоційні чи психологічні проблеми, не усвідомлюючи їх або не знаючи, як їх вирішити. Такий стан може бути пов’язаний із труднощами у визначенні власних бажань і пріоритетів.
Як проявляється внутрішній безлад
Безлад у квартирі часто супроводжується специфічною поведінкою. Людина може не помічати розкиданих речей, дивуватися зауваженням щодо неохайності чи залишатися байдужою до того, як її дім сприймають гості. Психологи пояснюють, що це може свідчити про внутрішню «замороженість» — коли людина настільки зосереджена на зовнішніх подіях, що втрачає зв’язок із власними почуттями та потребами.
Рівновага між порядком і хаосом
Зріла та емоційно усвідомлена людина зазвичай прагне підтримувати порядок у своєму просторі, адже це відображає її внутрішню гармонію. Однак крайнощі також можуть бути тривожним сигналом. Наприклад, нав’язливе прагнення до ідеальної чистоти, як-от миття підлоги кілька разів на день, може вказувати на психологічні проблеми, такі як тривожність чи потреба в надмірному контролі.
Поради для гармонії
Щоб досягти балансу, психологи рекомендують:
Усвідомлювати свої емоції: регулярна рефлексія допомагає розібратися у внутрішніх проблемах, які можуть проявлятися через безлад.
Створювати комфортний простір: підтримання порядку в домі сприяє ясності думок і зниженню стресу.
Уникати крайнощів: порядок важливий, але він не має перетворюватися на одержимість чистотою.
Розуміння зв’язку між станом оселі та внутрішнім світом допомагає не лише підтримувати комфортний простір, а й працювати над власною емоційною рівновагою — зазначають психологи.
Раніше ми розповідали, чому пісні “застрягають” у нашій голові. Вчені знайшли причину!
Одна проста формула з трьох фраз дозволяє зняти напругу й перевести претензію в конструктивний діалог
Час від часу всім нам доводиться вислуховувати претензії — від колег, близьких, клієнтів і навіть випадкових людей. Кожен негативний коментар миттєво викликає емоційну реакцію, і часто ми відповідаємо захистом, чим лише посилюємо конфлікт.
Але чи можна звернути критику собі на благо? Можна. Відома психологиня Марина Мелія у своїй книзі “Успіх – справа особиста” описала чарівну, але просту формулу, яка здатна нейтралізувати будь-яку претензію і перетворити її на конструктивний діалог. Звучить ця формула так: “Так – але – давайте …”, про це пише Затишок.
Сутність методу: “Так — але — давайте…”
Це послідовність із трьох простих кроків, яка переводить емоцію в факт, факт — у ваше пояснення, а пояснення — у домовленість. Метод працює не завдяки магії слів, а завдяки чіткому порядку дій: визнати, аргументувати, запропонувати рішення.
Крок 1. “Так” — визнати та зняти емоцію
Пояснення і поради:
Починайте з короткого визнання проблеми — це показує, що ви слухаєте і поважаєте людину. Наприклад: “Розумію, це могло засмутити”.
Не кажіть “Ви не праві” або “То не моя вина” — це одразу закриває діалог.
Кілька шаблонів: “Дякую, що сказали”, “Розумію вашу засмученість”, “Шкода, що так сталося”.
Як довго: 5–10 секунд. Мета — охолодити емоції та підготувати ґрунт для логіки.
Чому працює:
Людина втомлена від опору; коли її почують — агресія знижується і з’являється готовність говорити далі.
Крок 2. “Але…” — спокійне пояснення своєї позиції
Пояснення і поради:
Переходьте до фактів, не до виправдань. Формулюйте причину або контекст: “Але згідно з процедурою, нам потрібно час на перевірку документів”.
Використовуйте “я-меседжі” та конкретні дані: терміни, правила, обставини — вони роблять вашу відповідь менш емоційною й більш правдоподібною.
Шаблони: “Але в нас є регламент, який передбачає…”, “Але сталася затримка через…”, “Але ми можемо це пояснити документально”.
Тримайте тон спокійним і коротким — занадто довгі виправдання створюють враження захисту.
Чому працює:
Люди більш схильні слухати аргументи, коли почали з визнання їхніх почуттів; «але» дозволяє зберегти обидві точки зору у розумному порядку.
Крок 3. “Давайте…” — конструктивне рішення
Пояснення і поради:
Завершуйте конкретною дією або пропозицією, яку можна виконати негайно або на найближчому етапі. Приклади: “Давайте я передам вам оновлення до завтра об 11:00”; “Давайте домовмось, що ми оформимо повернення до кінця дня”; “Давайте разом перевіримо документи прямо зараз”.
Пропозиція має бути реальною та вимірною — термін, дія, відповідальний. Це повертає розмову до практики, а не до моралі.
Якщо не можете вирішити одразу — запропонуйте наступний крок: “Давайте зустрінемося через годину після перевірки та узгодимо результат”.
Після пропозиції обов’язково зафіксуйте наступні кроки: хто, що, до коли.
Чому працює:
Пропозиція рішення демонструє добру волю і переносить фокус з претензії на результат.
Приклади готових сценаріїв (короткі й без зайвого пафосу)
Клієнт скаржиться на затримку доставки “Так, розумію ваше занепокоєння. Але через перевантаження на складі термін збільшився. Давайте: я замовлю пріоритетну відправку і пришлю трекінг упродовж години”
Колега звинувачує у поганій якості звіту “Дякую, що звернули увагу. Але в нас були обмежені вихідні дані на момент підготовки. Давайте перерахуємо ключові показники разом і виправимо помилки до кінця дня”
Родич незадоволений організацією свята “Я розумію вашу критику і ціную щирість. Але через бюджетні обмеження ми робили вибір на користь… Давайте наступного разу складемо спільний план і бюджет заздалегідь”
Тон, “невербаліка” і голос — на що звернути увагу
Тон голосу має бути спокійний, не опускайте інтонації в агресивну або захисну.
Дивіться в очі, але не пильно — це сигнал відкритості.
Нахил корпусу трохи вперед показує увагу; схрещені руки — оборона.
Контроль паузи: після “Так” зробіть невелику паузу, щоб співрозмовник відчув, що його почули.
Що робити після розмови — підкріпіть слова діями
Надішліть короткий email або повідомлення з підсумком: що обговорили, які наступні кроки й дедлайн. Це знижує ризик повторних претензій.
Якщо помилка з вашого боку — визнайте і виконайте компенсацію (перепрошення + конкретна дія).
Збережіть документи, скріни та чеки — це юридичний захист і матеріал для аналізу.
Часті помилки — чого уникати
Не казати “Та ви перебільшуєте” або “Це нісенітниця” — це закриває діалог.
Не давати занадто багато виправдань без пропозиції вирішення — це виглядає як відмазка.
Не перемикайтесь на особисті образи або сарказм — це миттєво ескалює конфлікт.
Право на помилку і внутрішня готовність
Важливо пам’ятати: помилки трапляються. Різниця між людьми — у вмінні їх визнавати й виправляти. Якщо ви підходите до критики як до інформації для вдосконалення, то з кожної претензії винесете корисний урок і зміцните стосунки.
Ми розглянули, як за допомогою трьох простих фраз нейтралізувати критику та перетворити претензію на конструктивну розмову. Щоб стати справжнім майстром спілкування, варто піти далі. Дізнайтеся, як навчитися вести розмову з будь-якою людиною: 9 секретів успішного спілкування.
Чому емоційний інтелект — ключ до гармонії в роботі й житті
Сьогодні термін “емоційний інтелект” зустрічається всюди — від тренінгів до корпоративних програм розвитку. Але далеко не всі розуміють, що насправді стоїть за цим поняттям.
Вміння розуміти власні емоції, керувати ними та відчувати стан інших — це не вроджений талант, а навичка, яку можна розвинути, зазначає психологиня Юліана Собчук. І саме від рівня емоційного інтелекту часто залежить якість наших стосунків, успіх у роботі та внутрішня рівновага.
Що таке емоційний інтелект
Емоційний інтелект (EQ) — це здатність розпізнавати, розуміти та керувати власними емоціями, а також вміння помічати, аналізувати й впливати на емоційні стани інших людей.
Людина з високим EQ краще усвідомлює свої почуття, розуміє, чому вони виникають, і не дозволяє емоціям повністю керувати своїми рішеннями. Водночас вона чутлива до почуттів інших, здатна підтримати, заспокоїти, знайти потрібні слова у складній ситуації.
Психолог Пітер Саловей, який досліджував поняття емоційного інтелекту, виділив п’ять базових складових EQ:
1. Усвідомлення своїх емоцій (самопізнання)
Це здатність точно визначати, що ви зараз відчуваєте — гнів, смуток, образу, радість чи страх — і розуміти, що стало причиною цих емоцій.
Люди, які краще знають свої почуття, легше приймають рішення, рідше піддаються паніці чи сумнівам і більш свідомо діють у стресових ситуаціях. Це також допомагає уникнути емоційного вигорання, оскільки людина розуміє свої межі та потреби.
2. Саморегуляція (управління емоціями)
Це вміння контролювати себе у складних обставинах. Людина, яка володіє саморегуляцією, не вибухає від гніву, не замикається у страху, а зберігає спокій та здатність мислити раціонально.
Саморегуляція розвиває адаптивність і стресостійкість. Це важлива навичка для всіх, хто працює з людьми — від керівників і педагогів до лікарів і батьків.
3. Самомотивація
Це здатність підтримувати в собі енергію для дій навіть тоді, коли складно або немає миттєвих результатів.
Люди з високою самомотивацією не покладаються лише на зовнішню оцінку, а самі шукають сенси та натхнення. Вони ставлять досяжні цілі, не зупиняються після перших невдач і вміють перетворювати виклики на можливості.
4. Емпатія (розуміння емоцій інших людей)
Це здатність бачити ситуацію очима іншої людини, розуміти її почуття і реагувати з повагою та співчуттям.
Емпатія допомагає будувати глибокі стосунки, розв’язувати конфлікти та створювати довіру. Людина з високим рівнем емпатії не лише слухає, а й чує — і саме тому здатна бути ефективним керівником, партнером чи другом.
5. Управління стосунками (соціальні навички)
Це здатність вибудовувати здорові взаємини з людьми — у роботі, родині, дружбі. Сюди входять навички комунікації, командної роботи, вирішення конфліктів, вміння домовлятися і підтримувати атмосферу довіри. Люди з розвиненими соціальними навичками надихають інших, стають лідерами та створюють навколо себе стабільне, доброзичливе середовище.
Як розвинути емоційний інтелект
Психологиня Юліана Собчук наголошує, що EQ — не вроджена якість, а навичка, яку можна і потрібно тренувати.
1. Розвивайте емоційну самоусвідомленість
Ведіть щоденник емоцій, записуйте, що відчували протягом дня, і що стало причиною цих почуттів.
Розширюйте емоційний словник — вчіться називати емоції конкретно, замість “погано” чи “нормально”.
Практикуйте висловлювання у форматі “Я відчуваю…”, щоб краще розуміти себе й навчитися говорити про свої стани без звинувачень.
2. Керуйте емоціями свідомо
Опануйте техніку “10 секунд”: коли емоції зашкалюють, зробіть паузу й дайте собі відповіді — що я зараз відчуваю, чому, і як можу діяти конструктивно.
Навчіться вербалізувати почуття: “Мені сумно”, “Я розгнівана”, “Я тривожусь”. Коли емоцію названо, її інтенсивність одразу знижується.
Оцінюйте силу емоції за шкалою від 1 до 10 — це допомагає побачити ситуацію тверезіше.
3. Тренуйте емпатію
Вчіться приймати свої емоції без осуду. Людина, яка співчутлива до себе, легше співчуває іншим.
Слухайте людей уважно й без перебивань. Спробуйте спочатку почути серцем, а вже потім — розумом.
Спостерігайте за тими, хто, на вашу думку, емпатичний, і переймайте їхні реакції.
4. Будуйте здорові стосунки
Цікавтеся людьми, їхніми цінностями, думками та переживаннями.
Говоріть про свої потреби й не очікуйте, що інші здогадаються самі.
Навчіться відстоювати особисті межі, не переходячи в агресію.
Практикуйте активне слухання — перефразовуйте почуте, уточнюйте, щоб співрозмовник відчував, що його розуміють.
5. Психотерапія як інструмент розвитку
Юліана Собчук зазначає, що робота з психологом допомагає глибше усвідомити власні емоції, зрозуміти їхнє походження та навчитися конструктивно з ними взаємодіяти. Психотерапія — це не ознака слабкості, а спосіб вирости емоційно. Розвиваючи емоційний інтелект, людина стає спокійнішою, впевненішою, гнучкішою у стосунках і приймає життя з більшою мудрістю.
Ми детально розібрали, що таке емоційний інтелект і як його можна прокачати. Високий EQ безпосередньо впливає на те, як ми спілкуємося та сприймаємо інших. Дізнайтеся, як відрізнити розумну людину від дурної за її манерою говорити.
Буває, що думки не відпускають: постійно згадується прикра ситуація, хтось сказав не те, або ви самі щось зробили не так
Минуло кілька днів, а всередині — все ще напруга. Це не просто “зайві думки”, а прояв явища, яке психологи називають румінацією.
Румінація — це коли людина застряє у власних переживаннях, постійно прокручує негатив, шукає, що зробила не так, і не може знайти спокій. Такий стан не допомагає розв’язати проблему, а навпаки — посилює тривогу, провокує безсоння і навіть депресію. Про це пише Verywell Mind, а точність та ґрунтовність матеріалу була перевірена ліцензованим клінічним психологом Девідом Сасманом.
Що таке румінація
Психологи визначають румінацію як повторювані нав’язливі думки про власні проблеми або емоційний біль, які не ведуть до вирішення. Людина ніби “застрягає” у внутрішньому діалозі, намагаючись зрозуміти, що зробила не так або чому з нею вчинили несправедливо. З боку може здаватися, що це саморефлексія, але між здоровим осмисленням і румінацією є велика різниця: перше допомагає прожити емоції й рухатися далі, а друге — змушує переживати одне й те саме знову і знову.
Ознаки румінації
Прояви цього стану впізнати легко. Якщо людина:
постійно повертається до однієї й тієї ж теми;
щоразу після таких роздумів почувається гірше;
не може знайти рішення і не відчуває полегшення;
прокручує події навіть під час розмови з іншими — це може бути саме румінація.
Чому виникає румінація
Причини можуть бути різними. Часто румінація з’являється після сильного стресу, втрати роботи, розриву стосунків або травматичних подій. Людина намагається знайти сенс або виправдання тому, що сталося, але замість розв’язання отримує внутрішнє виснаження.
Підвищують ризик румінації такі чинники:
перфекціонізм і прагнення до контролю;
низька самооцінка;
почуття провини або сорому;
тривожний тип мислення;
брак емоційної підтримки.
Чим небезпечна румінація
Тривала румінація може стати причиною або наслідком психічних розладів. Вона підживлює тривожність, депресію, посттравматичний стресовий розлад, обсесивно-компульсивний синдром і розлади харчової поведінки. Такі думки не лише погіршують настрій, а й впливають на фізичний стан — викликають втому, головний біль, порушення сну, апетиту й концентрації.
Як зупинити румінацію
Усвідомте, що це відбувається. Перший крок — помітити момент, коли думки починають ходити по колу.
Зосередьтеся на теперішньому. Зробіть кілька глибоких вдихів, відчуйте тіло, змініть фокус уваги на те, що бачите й чуєте зараз.
Записуйте думки. Ведення щоденника допомагає структурувати емоції й помічати повтори.
Перевіряйте реальність. Запитуйте себе: “Це факт чи лише моя інтерпретація?”
Займайтесь фізичною активністю. Прогулянка, спорт або йога допомагають вивільнити напругу.
Проводьте час на природі. Дослідження показують, що зелений простір знижує рівень нав’язливих думок.
Обмежте негативні тригери. Якщо соцмережі або новини лише погіршують стан — дайте собі від них паузу.
Спілкуйтеся. Розмова з другом або психотерапевтом допомагає побачити ситуацію під іншим кутом.
Коли варто звернутися до фахівця
Якщо румінація триває довго, заважає спати, працювати або спілкуватися, варто звернутися до психолога. Психотерапія, особливо когнітивно-поведінкова, допомагає розпізнавати деструктивні думки й формувати нові моделі реагування.
Ми обговорили, як румінація впливає на психіку. Щастя залежить і від місця проживання. Дізнайтеся, чому жителі сіл почуваються щасливішими за мешканців мегаполісів.
Якщо справді любите свою дитину, то знаєте, що вам увесь час доведеться вдосконалюватися, щоб вона росла щасливою і з радістю згадувала дитинство. А ще — намагатися не “задушити” її своєю любов’ю та не скотитися у гіперопіку. Це складно, але можливо 🤍. Раніше ми писали, що буде, якщо докоряти власним дітям, а тепер поговоримо про 5 речей, які шкодять їм більше за брак грошей у сім’ї.
Часто батьки, переживаючи за свою малечу, можуть не помітити, як обирають “не ту стежку” у вихованні повноцінної самостійної (майбутньої) дорослої людини. Турбота переростає у надмірний контроль та гіперопіку, а певні етапи виховання перетворюються на самопожертву, якою потім старше покоління з радістю дорікатиме молодшому з будь-якого приводу і без такого. Про всі ті речі, які діти точно не оцінять, і від яких варто відмовитися, доки не пізно, пише сайт “Затишок”.
Як виховати щасливу дитину: 5 табу для батьків
Типові помилки батьків у вихованні дітей. Фото: Хочу!
1️⃣ Не “крадіть” у дитини її досвід
Досить часто можна спостерігати картину, коли батьки, прагнучи вберегти дитину від будь-якої — навіть найменшої — помилки, вмикають надмірну опіку й починають підказувати їй та допомагати там, де робити це не слід. Це реальна перешкода для формування характеру та самостійності дитини.
Для скептиків: ніхто не каже стояти осторонь, коли вашій дитині загрожує реальна небезпека. Тут ідеться про те, що малеча повинна навчитися сама, без сторонньої допомоги, себе обслуговувати (зав’язувати шнурки, підтиратися, мити за собою посуд, гріти їжу, прибирати у своїй кімнаті, пакувати валізу, збираючись у гуртожиток тощо). Якщо будете завжди робити все замість неї, згодом, у потрібний момент, в дитини просто не буде необхідного досвіду для входження у доросле, самостійне життя. Сепарація в такому разі буде дуже болючою і для вас, і для неї.
Пам’ятайте, що людина розвивається не тоді, коли все виходить з першого разу, а тоді, коли в разі невдачі не опускає рук і пробує знову, доки не отримає потрібного результату.
2️⃣ Не перетворюйте турботу на контроль
Зараз ми живемо у світі тотального контролю. Повсюдно камери спостереження, GPS у телефонах та комп’ютерах, спеціальні трекери… Здавалося б, з такими технологіями ми можемо убезпечити дітей від усього. Чи майже всього — окрім втрати довіри до інших людей, в т.ч. і батьків, які ні на мить не лишають дитину наодинці.
Якщо дитина відчує спробу контролювати всі її дії, то з часом почне хитрити, маніпулювати вашою довірою та приховувати те, що вам не сподобається. Таким чином проявляється її інстинкт самозахисту. Звідси і сварки, образи та непослух.
Психологи радять: замість тотального контролю батькам варто допомогти дитині налаштувати свій внутрішній компас. Це робиться просто — ви повинні навчити малечу відрізняти хороше від поганого, наводячи різні приклади, і, звісно ж, показуючи це на власному.
Довіра — це не про відсутність контролю, це про присутність зв’язку між вами й дитиною.
3️⃣ Не порівнюйте
Всі ми виросли на фразах на кшталт: “Дивитися, а Оксанка заробила 12 на уроці. А в тебе тільки 9! Чому вона змогла, а ти ні?!”, або “От Сергійку купили такий самий телефон, як у тебе, і він в нього працює, а ти свій уже зламав!”, чи “Тетяна поїхала на Олімпіаду з математики, а в тебе одні двійки! Ну, як так можна?! Всі ж діти розуміють, а ти — ні!”. І це насправді жахливо… 😔 Бо всі ці порівняння не тільки знецінюють старання дитини, а ще й віддаляють її від вас. Потім вона все життя може думати, що вона не така, як решта людей, і коли стикатиметься з несправедливістю у житті, буде думати, що “так їй і треба”, бо вона на це “заслужила”.
Нині ж ситуація ще гірша: окрім такого роду порівнянь удома та в школі (як не крути, а систему освіти за кілька років не зміниш 😕), у дітей є ще й доступ до соцмереж. А там алгоритми роблять свою чорну справу — більше лайків, більше репостів, більша впізнаваність, більше підписників. І тоді дитина ризикує втратити себе й загубити власну ідентичність, коли та тільки формується…
Коли ми порівнюємо, то буквально кажемо людині: “Мені соромно, що ти така, а не така як (…)”. Любов же, навпаки, звучить як: “Ти можеш бути собою, і я поруч, щоб підтримати”.
Порівняння вбиває унікальність. Прийняття дає впевненість у собі та власних силах. У кожного з нас свій шлях і не всім бути Ейнштейнами.
4️⃣ Не жертвуйте собою “заради дітей”
Батьківська самопожертва (ось ці фрази типу «Я тобі все віддала, а ти…») стають великим емоційним тягарем для дитини. У результаті ваша дитина може почуватися винною за ваші нещастя й буде винуватити себе у всьому поганому, що може статися у житті. Це не ок.
Найціннішим для дитини є не жертва, а приклад щасливого, натхненного дорослого. Щасливі батьки — це не егоїзм, а основа емоційного здоров’я дитини. Так вона бачить правильний приклад і вчиться бути такою ж щасливою та сповненою життя, відкритою до нового та емоційно стійкою до випробувань, які всім нам приготувала доля.
5️⃣ Не маскуйте власних емоцій
Попередні покоління виховувалися з установкою «не можна плакати/злитися/показувати свої емоції», і ми несвідомо передаємо це дітям, заперечуючи їхні емоції. Проте, діти вчаться емоційної грамотності, саме спостерігаючи за дорослими (в першу чергу — за своїми батьками та рідними), а не слухаючи настанови, які не мають підґрунтя у житті.
Коли батьки чесно озвучують свої почуття («Мені сумно, я трохи відпочину — і стане ліпше», «Я втомилася і зараз не хочу дивитися мультик, давай я прийму ванну і тоді побачимо, чи встигнемо ще зробити це сьогодні»), дитина отримує важливий урок: емоції можна і треба визнавати, не тікаючи і не ховаючись від них. Всі ми люди, і нам властиво часом помилятися, а часом втомлюватись, горювати, злитися, радіти, плакати, сміятися, виказувати своє невдоволення і проявляти сотні інших емоцій 🙃.
Емоційна чесність дорослого — це не слабкість, а фундамент психічного здоров’я дитини.
Також дізнавайтеся про 5 ознак, які видають «недолюбленого» сина. Ці звички родом із дитинства можуть гарненько так зіпсувати життя людини у дорослому віці.
Що сказати замість «молодець»: психолог розкрив секрет «правильної» похвали, яка мотивує дітей
Батьки по-різному підтримують своїх дітей. Якщо вони роблять це щиро, то дитина відчуває мотивацію, натхнення і гарний настрій. Проте діти сприймають світ не так, як дорослі, тому варто звернути увагу на те, як правильно похвалити. Ми уже писали про заборонені теми для дітей, а тепер розкажемо, як найкраще хвалити.
Український психолог, експерт у вихованні та сімейних відносинах Дмитро Карпачов розповів як правильно хвалити дитину. Щобільше, він пояснив, чому не варто використовувати слово “молодець”. І якими словами це краще замінити.
Зі слів Дмитра Карпачова, слово “молодець” не несе в собі жодного смислового навантаження. Це слово варто замінити конкретним поясненням. Це і додасть дитині ще більше радості й мотивації.
Як хвалити дитину — 3 поради від Карпачова
Будьте конкретними. Дайте дитині зрозуміти, що ви помітили її зусилля і сам вчинок. Наприклад: “Ти допоміг мені розібрати пакети з продуктами з магазину, дякую”.
Хваліть за старання. Покажіть дитині, що помічаєте навіть маленькі досягнення. Наприклад: “Якою гарною стала твоя буква “Р” при письмі!”
Хваліть одразу. Не думайте, що якщо похвалите ввечері, ефект буде такий самий. Діти чекають, що дорослі одразу помітять їхні старання і похвалять.
“Пам’ятайте, не отримуючи визнання, у дитини формується низька самооцінка”
— резюмував експерт.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Публикация от Дмитро Карпачов (@karpachoff)
Нагадаємо, раніше ми писали, яка поведінка дорослих вважається ненормальною стосовно дитини. Для вас — 11 пунктів, як виховати з дитини тирана, і поради від експерта.
