Аеродром Українка лежить у самій глибині російського Далекого Сходу, за майже шість тисяч кілометрів від українських кордонів. Саме ця величезна відстань перетворила його на головний притулок для стратегічної авіації РФ після того, як українські дрони почали системно діставати ближчі бази. Сьогодні тут зосереджена значна частина вцілілих Ту-95МС, які раніше стартували з Енгельса чи Бєлої.
Читайте також: На Україну суне небезпечна стихія: синоптики назвали міста, де “розгуляється” негода (мапа)
Назва бази звучить особливо промовисто. Вона походить не від сучасної політики, а від села, заснованого українськими переселенцями ще за часів Російської імперії. Сьогодні з цієї самої смуги злітають літаки, що несуть крилаті ракети по українських містах.
За останні роки аеродром Українка став символом того, як Росія намагається сховати свою дальню авіацію якнайдалі від зони досяжності українських засобів ураження. Водночас українські спецслужби вже довели, що навіть така віддаленість не гарантує абсолютної безпеки.
Географічне розташування та чому саме тут
Аеродром Українка знаходиться в Амурській області, у Серишевському районі, за 26–28 км на північ від Бєлогорська та приблизно за 8 км від селища Серишеве. Координати приблизно 51°10′ пн. ш. та 128°26′ сх. д. База розташована у відносно рівнинній місцевості, що полегшувало будівництво довгої злітно-посадкової смуги.
Відстань до України — близько 5960 км. Для порівняння: це майже стільки ж, скільки від Лондона до Вашингтона. Така віддаленість довгий час вважалася головною перевагою. Російське командування розраховувало, що українські дрони просто не дотягнуть, а логістика ударів буде надто складною. Після 2022 року, коли почалися регулярні атаки на ближчі аеродроми, туди почали масово перекидати бомбардувальники.
База лежить неподалік китайського кордону — менш ніж за 300 км у деяких напрямках. Це додає ще один шар захисту: Росія сподівається, що будь-які спроби глибоких ударів будуть ускладнені міжнародним контекстом. Водночас для самих росіян це створює серйозні логістичні проблеми: польоти до зон пуску ракет стають довшими, витрата пального більшою, а кількість можливих вильотів — меншою.
Історія створення та походження назви
Будівництво аеродрому розпочалося у 1950-х роках за радянських часів. Спочатку тут базувалася ескадрилья літаків-заправників М-4, які забезпечували дозаправку бомбардувальників під час далеких польотів над Тихим океаном. У 1960–1970-х інфраструктуру розширили, а з 1980-х база остаточно стала центром важкої бомбардувальної авіації.
Сьогодні тут дислокована 326-та важка бомбардувальна авіаційна дивізія, до складу якої входять полки з Ту-95МС та Ту-22М3. Злітно-посадкова смуга довжиною 3500 метрів з самого початку будувалася під важкі стратегічні машини.
Назва «Українка» з’явилася не випадково. Поруч з аеродромом розташоване однойменне село, засноване українськими переселенцями ще за часів Російської імперії. У XVIII–XIX століттях царська влада активно заохочувала колонізацію Далекого Сходу — регіону, який тоді називали «Зеленим Клином». Переселенцям з Полтавщини, Чернігівщини, Київщини та Харківщини обіцяли великі наділи землі, звільнення від податків, допомогу з переїздом та будівельними матеріалами.
Українці їхали цілими громадами, зберігали мову, пісні та обряди. Вони називали нові села знайомими іменами: Українка, Полтавка, Чернігівка, Київка. На початку XX століття в окремих районах Амурщини та Примор’я українці становили до 60–70 % сільського населення. Село Українка зберегло свою назву до сьогодні, а разом із нею — і назва авіабази.
Ця назва — не просто географічний маркер. Вона нагадує про тисячі українців, які століття тому шукали тут кращого життя, а сьогодні їхні нащадки змушені спостерігати, як з «Українки» злітають літаки для ударів по історичній Батьківщині.
Інфраструктура та технічні можливості
Аеродром Українка — один з найбільших об’єктів дальньої авіації на Далекому Сході Росії. Головна злітно-посадкова смуга має довжину 3500 метрів і бетонне покриття, що дозволяє приймати повністю завантажені стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 (хоча останніх тут зазвичай менше).
База оснащена десятками захищених стоянок — так званих ревментів. Їх кількість оцінюють приблизно у 40. Це бетонні «кишені» з високими стінами, які захищають літаки від уламків та частково від ударів дронів чи ракет. Крім того, тут є розвинена мережа руліжних доріжок, склади авіаційного пального, ремонтні зони та командні пункти.
Читайте також: Військового побили арматурою за прохання вимкнути російську музику
Саме через ці характеристики після червня 2025 року аеродром став основним місцем розосередження стратегічної авіації. Росіяни розуміли: чим далі від України — тим складніше українським дронам дістатися до цілі.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Розташування | Амурська область, Серишевський район | Поблизу села Українка |
| Відстань до України | близько 5960 км | Одна з найвіддаленіших баз РФ |
| Довжина ЗПС | 3500 м | Бетонна, для стратегічних бомбардувальників |
| Кількість ревментів | близько 40 | Захищені стоянки для важкої авіації |
| Основні підрозділи | 326-та важка бомбардувальна дивізія | 182-й та 79-й полки |
Джерела даних: НВ та 24 Канал.
Літаковий парк та як його використовують
Основу парку на аеродромі Українка сьогодні складають стратегічні бомбардувальники Ту-95МС «Ведмідь». Це турбогвинтові машини, здатні долати величезні відстані та нести крилаті ракети великої дальності, зокрема Х-101 та Х-555.
Саме з цих бортів росіяни регулярно здійснювали пуски по українських містах та енергетичній інфраструктурі. Дальність польоту дозволяє їм стартувати з Далекого Сходу, долетіти до безпечної зони над Каспійським морем або північними районами Росії та випустити ракети, не наближаючись до української ППО.
Після операції «Павутина» 1 червня 2025 року сюди передислокували значну частину вцілілих Ту-95МС. Станом на середину червня 2025 року супутникові знімки фіксували тут 37 таких бортів. Деякі з них періодично злітали для навчальних завдань або реальних пусків, а потім поверталися назад на Далекий Схід.
37 Ту-95МС на одній базі — це потужний сигнал про те, наскільки серйозно Росія поставилася до переміщення своєї стратегічної авіації в найвіддаленіший куточок країни.
Операція «Павутина» та удари по аеродрому Українка
1 червня 2025 року СБУ провела масштабну операцію «Павутина», під час якої було атаковано одразу кілька російських аеродромів стратегічної авіації. Українка стала п’ятим об’єктом у цьому списку.
Хоча повна деталізація запуску дронів саме для цієї бази не розголошувалася, супутникові знімки, опубліковані OSINT-аналітиками вже наступного дня, зафіксували реальні наслідки. Було підтверджено ураження принаймні одного Ту-95МС. На захід від бази також спостерігалося вигоряння рослинності — ймовірно, внаслідок падіння уламків або пожежі.
Операція показала, що навіть за 6000 км українські дрони здатні діставати російські стратегічні об’єкти. Росіяни змушені були визнати: жодна база тепер не є повністю безпечною. Після «Павутини» частина вцілілих бомбардувальників залишилася на Українці, а частина була розосереджена ще далі — на Анадир та Єлізово.
Станом на 2026 рік аеродром Українка продовжує відігравати ключову роль у збереженні залишків російської дальньої авіації. Водночас логістичні труднощі польотів з такої відстані та постійна загроза нових ударів суттєво обмежують інтенсивність його використання.
Чому віддалена база не вирішила всіх проблем Росії
Переміщення авіації на Далекий Схід дало Росії певну передишку. Однак це рішення має серйозні недоліки. По-перше, збільшилася тривалість кожного вильоту. По-друге, зросли витрати пального та навантаження на екіпажі. По-третє, українські сили продовжують удосконалювати засоби дальнього ураження.
Аеродром Українка сьогодні — це не просто злітна смуга посеред тайги. Це точка, де сходяться історія українських переселенців, радянська військова інфраструктура та сучасна війна. І саме тут, за шість тисяч кілометрів від дому, росіяни намагаються врятувати те, що залишилося від їхньої стратегічної авіації після системних ударів України.
Українські моніторингові групи та спецслужби продовжують уважно стежити за активністю на цій базі. Кожен виліт Ту-95МС з Українки фіксується, а будь-які зміни в дислокації стають предметом ретельного аналізу. Віддаленість більше не є гарантією безпеки — це лише питання часу та технологій.
Читайте також: Зеленський: Україна розпочне виробництво Patriot
