Нафту в Україні видобувають здебільшого в східних областях — Полтавській, Сумській та Чернігівській, де розташовані найпродуктивніші родовища Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області. Цей регіон дає понад 65–70 % загального обсягу. Західні Карпати — Львівщина та Івано-Франківщина — забезпечують меншу, але стабільну частку завдяки історичним промислам та новим проєктам розвідки. Південний шельф Чорного й Азовського морів залишається майже недоступним через тимчасову окупацію Криму та воєнні ризики. Основний видобувник — компанія Укрнафта, яка у 2025 році наростила обсяги нафти на 3,77 % завдяки 25 новим свердловинам та інтенсифікації старих свердловин.
Читайте також: Валентина Хамайко діти: багатодітна родина телеведучої
Геологічна будова країни створила три великі нафтогазоносні провінції. Східна — рифтова западина з пористими колекторами на глибині 2–4 км — тримає найбільші запаси. Західна — складчасті Карпати з тріщинуватими породами — славиться давньою історією. Південна — шельфові структури — має величезний потенціал, але потребує миру та інвестицій. Сьогодні Україна видобуває близько 2–2,5 млн тонн нафти та газового конденсату щорічно, що покриває лише частину потреб. Решту сировини та пального доводиться імпортувати.
Історія чорного золота: від карпатських фонтанів до сучасних насосів
У 1856 році в селі Слобода-Рунгурська на Прикарпатті забив перший промисловий нафтовий фонтан. Робітники вручну копали неглибокі колодязі, а нафта сама виривалася на поверхню, освітлюючи ночі смолоскипами. Невдовзі Борислав став українським «маленьким Баку» — сотні дерев’яних вишок, потоки чорної рідини, європейські інвестори та перші трубопроводи. На початку ХХ століття тут видобували сотні тисяч тонн, а місцеві легенди розповідали про «землю, що п’є нафту».
Радянська епоха змістила акцент на схід. Геологи розкрили Дніпровсько-Донецьку западину — гігантську рифтову структуру, де нафта й газ накопичувалися мільйони років у пісковиках і вапняках. У 1970-х видобуток сягнув піку — понад 14 млн тонн на рік. Тоді працювали сотні свердловин, будували заводи й трубопроводи. Після 1991 року обсяги почали падати: родовища виснажувалися, інвестиції скорочувалися, обладнання старіло.
Сьогодні більшість свердловин — зрілі. Пласти віддали 80–90 % початкових запасів. Інженери працюють як алхіміки: закачують воду для підтримки тиску, проводять гідророзриви пласта, встановлюють сучасні занурювальні насоси. У 2025 році Укрнафта пробурила 25 нових свердловин — рекорд останніх років — і наростила видобуток нафти на 3,77 %. Це стало можливим завдяки глибшому бурінню та інтенсифікації на вже відомих ділянках.
Де саме б’ється серце української нафти: регіони та ключові родовища
Східний регіон (Дніпровсько-Донецька западина) — головний постачальник. Тут зосереджено понад 200 розвіданих родовищ. Полтавська область лідирує за обсягами та якістю нафти. Сумська — за кількістю активних свердловин. Чернігівська та Харківська доповнюють картину.
Західний регіон (Карпати) дає 25–30 % видобутку. Родовища старіші, менш продуктивні, але мають унікальну інфраструктуру та кваліфіковані кадри. Новим драйвером стала Олеська площа на Львівщині та Івано-Франківщині — понад 6 300 км². У 2025 році Укрнафта отримала спеціальний дозвіл на геологорозвідку тут і вже проводить 3D-сейсміку. Очікують як традиційні, так і нетрадиційні (сланцеві) поклади.
Південний регіон майже не дає нафти зараз. Шельфові родовища біля Криму та в Азовському морі перебувають під контролем окупантів або в зоні високого ризику.
Ось порівняння основних регіонів:
| Регіон | Частка видобутку | Основні області | Ключові родовища | Особливості |
|---|---|---|---|---|
| Східний (Дніпровсько-Донецька западина) | 65–70 % | Полтавська, Сумська, Чернігівська, Харківська | Глинсько-Розбишівське, Бугруватівське, Гнідинцівське, Качанівське, Охтирське | Найбільші запаси, розвинена інфраструктура, глибина 2–4 км |
| Західний (Карпатський) | 25–30 % | Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька | Долинське, Бориславське, Битків-Бабчинське, нові ділянки Олеської площі | Історичне значення, висотні родовища понад 1000 м, нові розвідки |
| Південний (шельф) | Менше 5 % (практично 0 зараз) | Одеська, Херсонська, шельф Чорного та Азовського морів | Причорноморсько-Кримські структури | Величезний потенціал, недоступний через окупацію |
Глинсько-Розбишівське на Полтавщині — одне з найбільших і найважливіших. Воно годує Кременчуцький НПЗ якісною нафтою з низьким вмістом сірки. Бугруватівське на Сумщині (біля Охтирки) відоме в’язкою нафтою та значними залишковими запасами — фахівці застосовують спеціальні методи підтримання тиску. Багато дрібних родовищ дають по кілька десятків тонн на добу, але разом вони складають вагому частину.
Як видобувають нафту сьогодні: технології та щоденна праця
Сучасна свердловина — це не просто дірка в землі. Спочатку проводять 3D-сейсміку, щоб «побачити» підземні пастки. Потім бурять вертикальну або горизонтальну стовбур на глибину 2–5 км. Нафта рідко фонтанує сама — найчастіше її піднімають штанговими або електровідцентровими насосами. На зрілих родовищах застосовують гідророзрив пласта: закачують суміш води, піску та хімічних реагентів під високим тиском, щоб відкрити нові тріщини в породі.
Читайте також: Килим калуш без маски: реальне обличчя Килиммена з Kalush Orchestra
У західних високогірних родовищах (понад 1000 м над рівнем моря) інженери встановлюють компресорні станції. Після модернізації 2024–2025 років на одному з таких об’єктів видобуток нафти зріс на 185 %, а газу — на 147 %. П’ять нових свердловин там показують дебіти в 2–3 рази вищі за середні.
Працівники Укрнафти — це понад 20 тисяч людей у шести нафтогазовидобувних управліннях. Вони обслуговують понад 1800 нафтових свердловин. Багато об’єктів працюють у складних умовах: віддалені поля, воєнні ризики, перебої з електрикою. Проте виробництво тримається стабільно.
Хто видобуває нафту: Укрнафта та інші гравці
Укрнафта — беззаперечний лідер. Компанія контролює більшість активних свердловин і дає основну частку видобутку. У 2025 році вона пробурила 25 нових свердловин і наростила обсяги попри воєнні виклики.
Інші державні компанії та приватні підприємства (зокрема пов’язані з ДТЕК) доповнюють картину. Вони працюють на менших ділянках або в партнерстві. Загалом у галузі зайнято десятки тисяч фахівців — геологів, буровиків, механіків, інженерів з інтенсифікації.
Цікаві факти про нафтовидобування в Україні
- Перша промислова свердловина з’явилася ще в 1856 році на Івано-Франківщині — на 11 років раніше, ніж знаменита свердловина Дрейка в США.
- У 1972 році Україна видобувала понад 14 млн тонн нафти на рік — у 6–7 разів більше, ніж сьогодні. Тоді країна входила до числа значних європейських виробників.
- Більшість родовищ виснажені на 80–90 %, тому кожна нова свердловина чи успішний гідророзрив — це справжня перемога інженерів.
- У 2025 році Укрнафта встановила рекорд — пробурила 25 нових свердловин і наростила видобуток нафти на 3,77 %.
- Олеська площа на заході — одна з найбільших нерозвіданих ділянок Європи. Її площа перевищує 6300 км², і там очікують як традиційні, так і сланцеві поклади.
Виклики та перспективи: що чекає галузь у найближчі роки
Воєнні дії завдали удару по інфраструктурі. Деякі свердловини та трубопроводи пошкоджені обстрілами, трапляються знеструмлення. Проте працівники швидко відновлюють роботу — у першому кварталі 2026 року Укрнафта зберегла обсяги видобутку на рівні попереднього періоду.
Головний виклик — виснаження старих родовищ. Без нових відкриттів і технологій обсяги поступово падатимуть. Водночас з’являються можливості: сучасні методи інтенсифікації, горизонтальне буріння, 3D-сейсміка та залучення іноземних технологій.
У 2026 році Укрнафта планує продовжити буріння та модернізацію. Олеська площа може стати новим центром зростання. Після перемоги та деокупації шельф Чорного моря відкриє величезні ресурси — за оцінками, сотні мільйонів тонн.
Українська нафта — це не просто цифри в звітах. Це праця тисяч людей, які щодня спускаються в надра, ремонтують обладнання під обстрілами та шукають нові шляхи. Це частина економічної незалежності країни. І хоча обсяги скромні порівняно з піком радянських часів, галузь продовжує жити, адаптуватися та шукати нові можливості в надрах, що ще приховують чимало скарбів.
Читайте також: Коли прибирати на кладовищі: традиції, дати та практичні поради
