Гроші, які щодня течуть у скриньки храмів і каси церковних крамниць під Московським патріархатом, формують справжню фінансову річку — з пожертв парафіян, продажу свічок, ікон і обрядів. У контексті України ця річка переважно крутиться на місцях: оплачує комунальні рахунки, ремонти й утримання тисяч парафій. Водночас прозорість цих потоків мінімальна, а підозри в непрямих трансферах до Росії, розкішному житті ієрархів та політичному лобіюванні не вщухають навіть у 2026 році. Офіційно УПЦ МП стверджує повну автономію, але реальність складніша — від олігархічних вливань до імпорту товарів з РФ.
Читайте також: Вінниця куди піти з дитиною: найкращі локації для сімейного відпочинку
Фінансова система Московського патріархату працює як децентралізована мережа: місцеві громади генерують доходи, частина йде єпархіям, а далі — на центральні потреби. У Росії це включає бізнес-структури й державну підтримку, в Україні — спонсорство бізнесменів з проросійськими зв’язками. Результат? Мільйони гривень і рублів, що зникають у тіні, замість повної звітності. Люди несуть пожертви з віри, а отримують питання: чи йде їхня копійка на духовність, чи на щось інше?
Сьогодні, коли закон про заборону афілійованих з РПЦ структур діє повним ходом, а понад 1400 громад уже перейшли до ПЦУ, фінанси Московського патріархату в Україні опинилися під мікроскопом. Це не просто цифри — це питання довіри, національної безпеки та того, як церква витрачає довіру мільйонів вірян.
Джерела надходжень: від свічки до олігархічних мільйонів
Кожна недільна служба в храмі УПЦ МП починається з тих самих жестів — парафіяни кладуть банкноти в скриньку чи купують свічку. Це основа основ. Пожертви за хрещення, вінчання, панахиди й молебні дають готівку, яку важко відстежити. За оцінками експертів, саме вони становлять до 70% доходів окремої парафії. У великих єпархіях, як Київська чи Одеська, обороти сягають мільйонів гривень щорічно.
Друге потужне джерело — церковні крамниці. Свічки, ікони, ладан, література. Собівартість свічки копійчана, а маржа — космічна. Багато товарів, за даними розслідувань, досі приїжджає з Росії — до 90% церковної утварі. Гроші за продаж не завжди йдуть у відкриту звітність, а частина виручки може повертатися постачальникам з РФ. Плюс оренда церковних приміщень під кав’ярні, магазини чи навіть готелі в монастирях — ще один стабільний потік.
Не менш важливе спонсорство. Українські олігархи й бізнесмени десятиліттями вкладали в УПЦ МП: Вадим Новинський, Дмитро Фірташ, Віктор Медведчук та регіональні політики типу Геннадія Труханова чи В’ячеслава Богуслаєва. Вони фінансували будівництво соборів, реставрацію й хресні ходи. Мотивація? Політичний вплив, лояльність виборців і «духовна єдність» з Москвою. За матеріалами uaorthodox.com, ці гроші дозволяли будувати тисячі парафій і просувати кремлівські наративи через медіа.
Фінансова автономія чи приховані потоки в Україні?
УПЦ МП офіційно — самоврядна церква з 1992 року. Митрополит Онуфрій і єпископи неодноразово заявляли: жодних обов’язкових відрахувань до Москви немає. Гроші парафіян залишаються в громаді — на світло, газ, ремонт і підтримку священиків. Пенсійні внески теж йдуть до державного фонду, а не в Росію. Багато священиків на Волині чи в селах підтверджують: громада вирішує, куди витрачати залишки — на благоустрій чи нові ікони.
Але реальність додає тіней. Фінмоніторинг у 2025 році виявив схеми фінансування парафій коштом Росії через благодійні фонди й під санкціями олігархів — майже в усіх областях. Імпорт товарів з РФ, паломництва, гуманітарні вантажі — все це створює непрямі канали. Старі випадки, як спроби вивезти десятки тисяч доларів у Москву під виглядом «реставрації Лаври», хоч і з 2018-го, ілюструють механізм. У 2026 році, попри закон про заборону, майже 7800 громад УПЦ МП продовжують працювати, а переходи до ПЦУ сповільнилися.
Єпархіальні центри отримують частку від парафій — неофіційно 10-20%. Ці кошти йдуть на утримання єпископату, семінарії, медіа. У великих монастирях, як Києво-Печерська лавра, потоки колосальні: від туристів, паломників і оренди. Прозорості немає — більшість операцій готівкою.
Як витрачаються кошти в самій Росії: від резиденцій до дипломатії
У Російській Православній Церкві система інша. Парафії теж самофінансуються, але єпархії відраховують частину до Московської Патріархії. Центральний бюджет — сотні мільйонів рублів щорічно. Витрати: адміністрування, освіта в семінаріях, зовнішні зв’язки (дипломатія з іншими церквами), благодійність і реставрація храмів. Держава допомагає мільярдами рублів на відновлення пам’яток — тільки в 2015-му шість мільярдів, а тенденція триває.
Є й бізнес: фабрика «Софріно» виробляє свічки, ікони, меблі для храмів по всій «канонічній території». Готелі, ферми, інвестиції. Патріарх Кирило й вищі ієрархи мають резиденції, яхти — скандали з розкішшю спалахують регулярно. Частина коштів іде на «русский мир» — підтримку парафій за кордоном, медіа й ідеологічні проєкти.
У воєнний час 2022–2026 бюджет РПЦ тісно переплетений з державним: церква благословляє армію, а держава — фінансує. Точних цифр немає, але непрозорість дозволяє використовувати ресурси на політику, а не тільки на віру.
Читайте також: Куди зараховується кешбек ПриватБанк
Скандали, розкіш і реальні проблеми: куди зникають мільйони
Найболісніше питання — особисте збагачення. Священики купують елітні авто, будують маєтки, а парафіяни скаржаться на бідність кліру в селах. У 2000.ua описано, як кошти йдуть на приватні потреби ієрархів замість соціальних проєктів. Благодійність є, але скромна: допомога нужденним, дитячі табори. Основне — утримання тисяч об’єктів нерухомості, яких в Україні понад 2800 будівель і 3800 ділянок.
Політичний вектор: гроші олігархів йшли на антиукраїнські кампанії, хресні ходи й медіа. Навіть після 2022-го деякі фонди продовжували працювати. У 2025 році СБУ фіксувала схеми з російськими грошима через посередників. Це не масові перекази, а точкові потоки — але вони підживлюють підозри.
Порівняно з ПЦУ чи УГКЦ, де звітність прозоріша, Московський патріархат виглядає як закрита корпорація. Люди жертвують з душі, а отримують питання: чи йде їхня копійка на храм, чи на чужі кишені?
Цікаві факти
Факт 1. Свічка коштує копійки, а продається за 20-50 гривень. У великих храмах денний оборот крамниці — десятки тисяч. Це один з найприбутковіших «бізнесів» церкви.
Факт 2. У 2025 році Фінмоніторинг виявив фінансування парафій УПЦ МП з Росії навіть після початку дії закону про заборону — через фонди й санкційних осіб.
Факт 3. Києво-Печерська лавра генерує мільйони від паломників і туристів, але точні цифри ніколи не публікувалися. Оренда приміщень додає ще більше.
Факт 4. Більшість священиків в Україні працюють «в конвертах» — без трудових книжок і пенсійних внесків. Тому в старості вони часто залишаються без підтримки.
Факт 5. 90% церковних товарів досі імпортується з РФ, створюючи економічний зв’язок навіть без прямих переказів.
Дані зібрано на основі відкритих розслідувань і заяв церковних представників (2000.ua). Таблиця ілюструє, як гроші розподіляються, але реальні цифри варіюються по єпархіях.
Фінанси Московського патріархату — це не просто бухгалтерія. Це система, де віра переплітається з економікою, політикою й геополітикою. Поки парафіяни несуть свічки й банкноти, питання «куди йдуть гроші» залишається відкритим. Прозорість могла б змінити все — але для цього потрібна воля як з боку церкви, так і суспільства. А поки що кожна пожертва — це не тільки акт віри, а й вибір, куди потече ваша копійка в цій великій церковній річці.
Читайте також: Куди повідомити про шахрайство
