Станом на кінець 2025 року на Евересті загинуло 339 людей – ця цифра враховує всі маршрути та сторони гори, від північного схилу в Тибеті до південного в Непалі. Ця трагічна статистика, зібрана з Himalayan Database, відображає не лише жертви серед клієнтів-альпіністів, а й гідів-шерпів, які ризикують життям щосезону. Смертність тримається на рівні близько 1% від спроб сходжень, але абсолютна кількість зростає через комерціалізацію та більше учасників.
Читайте також: Чи існують відьми: міф чи реальність?
Найпоширеніші причини – лавини (79 смертей), падіння (78) та висотна хвороба (48), зосереджені переважно в “зоні смерті” вище 8000 метрів. Нещодавні сезони, як 2023 з 18 загиблими, підкреслюють вплив натовпу та кліматичних змін, але рівень ризику стабілізувався завдяки кращому спорядженню. Близько 200 тіл досі залишаються на схилах, стаючи похмурими пам’ятниками людської сміливості.
Ця історія – не просто цифри, а розповідь про межі людського тіла, де перемога над горою коштує надто дорого, але приваблює тисячі мрійників щороку.
Високі вітри ревучать над вершиною, сніг ховає сліди попередників, а Еверест, немов мовчазний страж, зберігає таємниці сотень доль. З 1921 року, коли почалися систематичні спроби, гора забрала життя 339 альпіністів – від перших британських експедицій до сучасних комерційних турів. Ця цифра, підтверджена Himalayan Database станом на грудень 2025, враховує смерті на всіх маршрутах, включаючи підготовку траси нижче базового табору.
Кожна смерть – це не абстрактна статистика, а історія: шерпа, що фіксує драбини в льодовиковій тріщині, чи турист, який ігнорує сигнали висотної хвороби. Сьогодні, на початку сезону 2026, Еверест готується до нових викликів, але минуле нагадує про ціну слави.
Історія сходжень та перші жертви
Перші смерті сталися ще 1922 року, коли лавина на Північному ребрі поховала сімох шерпів під час розвідки. Британці Джордж Меллорі та Ендрю Ірвін зникли безвісти 1924-го – їхні тіла знайшли аж у 1999 та 2014 роках, але чи досягли вони вершини, лишається загадкою. Ці ранні трагедії заклали тон: гора не прощала помилок.
До першого успішного сходження Едмунда Гілларі та Тенцинга Норгея 1953 року загинуло понад 20 людей. З тих пір кількість спроб зросла експоненційно – від елітних експедицій до масових турів. Зараз понад 13 700 сходжень на вершину, але співвідношення ризиків не змінилося радикально.
Актуальна загальна статистика смертності
Станом на 2026 рік загальна кількість загиблих сягає 339 осіб на 13 737 підтверджених сходжень. Смертність нормалізована – близько 1,06% від спроб вище базового табору. Це нижче, ніж у 1990-х (близько 5%), завдяки кисню, прогнозам погоди та шерпам.
Ось ключові цифри в таблиці, розбиті по сторонах гори. Дані з alanarnette.com на основі Himalayan Database.
| Сторона | Сходжень клієнтів | Сходжень гідів | Всього сходжень | Смертей клієнтів | Смертей гідів | Всього смертей | Смертність |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Непал (Південний) | 4547 | 5340 | 9887 | 122 | 107 | 229 | 1.07 |
| Тибет (Північний) | 2109 | 1741 | 3850 | 86 | 24 | 110 | 1.05 |
| Всього | 6656 | 7081 | 13737 | 208 | 130 | 339 | 1.06 |
Джерела: Himalayan Database, alanarnette.com. Зверніть увагу, шерпи тепер сходять частіше за клієнтів – 7081 проти 6656. Це говорить про еволюцію: туризм зробив вершину доступнішою, але ризики для носіїв зросли.
Головні причини загибелі на Евересті
Лавини та падіння – близнюки смерті, що забирають найбільше життів. 79 людей пішли через лавину, 78 – через падіння з уступів чи льодовикових стін. Висотна хвороба (AMS) вбиває повільно, набряком легень чи мозку – 48 випадків.
Читайте також: Чи болить рак грудей: симптоми, стадії та правда про біль
Інші: виснаження (32), обмороження (26), обвали криги (19). Багато смертей трапляються нижче табору 1, під час фіксації траси. Ось розбивка:
| Причина | Північний ребро | Південний ребро | Інші південь | Інші північ | Всього |
|---|---|---|---|---|---|
| Лавина | 9 | 41 | 13 | 14 | 79 |
| Падіння | 18 | 34 | 18 | 8 | 78 |
| AMS | 12 | 31 | 0 | 5 | 48 |
| Обмороження | 11 | 10 | 2 | 3 | 26 |
| Хвороба | 5 | 20 | 1 | 1 | 27 |
| Виснаження | 12 | 19 | 0 | 1 | 32 |
| Всього | 74 | 195 | 34 | 36 | 339 |
Південний маршрут – найнебезпечніший (195 смертей), бо популярніший. Джерело: alanarnette.com. Кисень рятує: з ним смертність 1,03%, без – 1,18%, але без нього сходять лише 232 рази.
Найсмертоносніші сезони на Евересті
2014 та 2015 – пік жахів: 21 смерть кожен рік. 2014 – лавина в Кхумбу (16 шерпів), 2015 – землетрус (22 жертви). 2023 – 18 загиблих, рекорд для “звичайного” сезону через черги та погоду. Навпаки, 1981 – жодної.
З 2015-2025: 77 смертей, середньо 7 на рік. 2025 – лише 5 на непальському боці, менше за попередні.
- 2014: Лавина знищила шерпів, зупинила сезон.
- 2015: Землетрус + лавина в базовому таборі.
- 1996: Буря забрала 15, як у книзі Кракера “В тонкій повітряній оболонці”.
- 2023: Натовп у “зоні смерті” призвів до виснаження.
Ці роки показують: катастрофи множать жертви, але щоденні ризики – основа статистики. Комерціалізація збільшила трафік, але й рятувальні операції.
Шерпи, комерція та зона смерті
Шерпи – невидимі герої: 130 смертей проти 208 клієнтів. Вони фіксують 50+ драбин у льодовику, носять вантажі. Співвідношення 2:1 на користь гідів у 2020-х. Комерція з 1990-х зросла з 100 до 900+ на сезон, але смертність впала.
“Зона смерті” (вище 8 км) – де кисню мало, тіло руйнується. Там 70% смертей: мозок набрякає, серце зупиняється. Клімат змінює все: тепліший лід – більше обвалів, оголені тіла.
Тіла на Евересті: похмура спадщина
Близько 200 тіл досі на схилах – “зелені черевики”, “сплячий красунчик”. Еваквація коштує $80k+, ризикована. Деякі стають маяками: тіло Маллори нагадує про минуле. Недавно спустили “камінний привид” 2024-го.
Цікаві факти про смерті на Евересті
- Жодного сходження без кисню після 1978 – останній Рей Чарльз Крайтер.
- Жінки: 1047 сходжень, смертність нижча через обережність.
- Нестандартні маршрути (2% сходжень) – 21% смертей.
- Останній рік без смертей: 1981.
- Шерпи сходять частіше клієнтів – 7081 vs 6656.
Ці деталі роблять Еверест не просто горою, а ареною людських драм. Ризик лишається, але знання рятує – від акліматизації до вибору гідів. Сезон 2026 обіцяє нові історії, сподіваємося, з меншою ціною.
Кожне сходження – гра з долею, де вітер шепоче імена минулих. Гора чекає наступних.
Читайте також: Скільки коштує мокра хімія: ціни 2026 в Україні
