Дискусія про заселення внутрішньо переміщених осіб у порожні квартири без згоди власників вийшла далеко за межі побутових суперечок. Це вже не просто моральне питання, а серйозний юридичний конфлікт між потребами людей і гарантіями приватної власності.
Читайте также: Блогерка Олена Мандзюк показала нагороду «Хрест пошани Стугни» та звернулася до підписників
Ідея використати житло, де роками ніхто не живе, звучить привабливо з точки зору соціальної справедливості. Але як тільки справа доходить до права, картина різко ускладнюється. Адвокатка, керуюча адвокатського бюро “Анни Даніель”, кандидатка юридичних наук Анна Даніель у своєму коментарі для видання Vgorode розклала цю тему по поличках.
Право власності як «червона лінія» Конституції
Конституція України ставить дуже чітку межу: право приватної власності є непорушним. Це не просто декларація — це норма прямої дії. Ніхто не може бути позбавлений майна протиправно, навіть під гаслом суспільної користі.
Look closer — навіть в умовах воєнного стану держава не отримує «карт-бланш» на будь-які дії з чужим майном. Примусове відчуження допускається лише тоді, коли є суспільна необхідність, і тільки за умови повного та попереднього відшкодування вартості або з наступною компенсацією. Є окремі механізми, коли майно переходить громаді як безхазяйне чи як відумерла спадщина, але це окрема історія.
Такий перехід не відбувається за чиєюсь усною вказівкою. Потрібне судове рішення, дотримання формальних процедур і час. Мінімальний орієнтир — щонайменше рік після офіційного виявлення такого майна. І це важливий орієнтир: швидких рішень у цій площині закон просто не передбачає.
Порожня квартира ≠ вільне житло для заселення
І тут виникає ключове запитання: якщо власник роками не з’являється в квартирі та не платить комунальні послуги, чи можна вважати це сигналом, що житло «вільне» для переселенців? Відповідь Анни Даніель однозначна: ні.
Сам по собі факт непроживання або заборгованості за комуналку не створює права заселяти туди інших людей. Будь-яка спроба вселити когось у таку квартиру без згоди власника може кваліфікуватися як незаконне проникнення до житла за статтею 162 Кримінального кодексу України. Тобто йдеться вже про кримінальну відповідальність, а не про адміністративне порушення чи «спірне управлінське рішення».
Окремий пласт — житло українців, які через війну виїхали за кордон. Вони можуть фізично не з’являтися в своїх квартирах роками, але це жодним чином не скасовує їхнє право власності. Відсутність власника не дорівнює відмові від майна. І це принципова правова позиція.
Воєнний стан: які повноваження є, а яких немає
Закон України “Про правовий режим воєнного стану” дійсно дає військовому командуванню додаткові інструменти. Серед них — можливість примусового відчуження або вилучення майна. Але тут важливо не виривати норму з контексту.
Ці повноваження прив’язані насамперед до оборонних потреб. Йдеться про забезпечення війська, оборонної інфраструктури та інших пов’язаних завдань. Соціальні цілі, як-от розселення внутрішньо переміщених осіб у приватні квартири, у цей механізм прямо не «вбудовані».
Читайте также: Які українські зірки мають статус багатодітних батьків і право на виїзд за кордон
Щоб легально використати приватне житло саме для соціального розміщення ВПО, потрібен окремий, чітко виписаний механізм у спеціальному законі. І це не формальність. Без такого закону будь-яка спроба посилатися на воєнний стан як на універсальне обґрунтування буде вкрай вразливою в правовому сенсі.
На даний момент спеціального закону, який дозволяв би передавати приватні квартири для переселенців без згоди власника, немає. І це ставить жирну крапку в дискусіях про «можна взяти й заселити» в межах чинного права.
Добровільна соціальна оренда як робочий сценарій
Що ж тоді залишається? Анна Даніель акцентує: реалістичний і юридично безпечний варіант — модель добровільної співпраці між власником і громадою. Йдеться про формат соціальної оренди, коли власник сам передає житло в управління.
У такій моделі можуть бути закладені кілька ключових елементів:
добровільна згода власника;
податкові пільги або інші фінансові стимули;
чіткі гарантії збереження майна;
оплата комунальних послуг за рахунок державного чи місцевого бюджету.
Why does this matter? Тому що за такого підходу право власності не порушується. Власник не втрачає контроль над майном, але водночас може отримати економічну вигоду та соціальний ефект. А громада — легальний інструмент для розміщення переселенців.
Ризики «швидких рішень» без зміни законодавства
Без корекції правової бази спроби силоміць використовувати приватні квартири для переселенців виглядають як правова пастка. Якщо почати передавати житло без судових рішень і без чітко прописаного механізму компенсації, такі дії з великою ймовірністю будуть визнані незаконними.
Анна Даніель підкреслює: без змін до Цивільного кодексу України та пов’язаних нормативних актів подібні ініціативи залишаться радше політичними заявами, ніж реальною практикою. На словах можна декларувати «ефективне використання порожнього житла», але на ділі кожен такий випадок ризикує закінчитись кримінальними провадженнями та судовими спорами.
Інакше кажучи, без системних змін законодавства будь-які «швидкі» рішення щодо порожніх квартир створюють більше проблем, ніж вирішують.
На цьому тлі привертає увагу ще один штрих. Король Чарльз III зробив особисту пожертву для допомоги українцям, які постраждали від війни. Цей внесок подається як приватний жест монарха, а залучені кошти спрямовуються на підтримку населення.
Читайте также: Грибний паштет для щоденних бутербродів: простий рецепт, який не набридає
