Понад десять років львів’янка Наталія Сахнєвич виходила на сцену у складі балету “Життя”, працювала в масштабних шоу відомої української співачки Руслани, зокрема виступала під час Євробачення 2017 у Києві. А тепер для неї почався зовсім інший етап.
Читайте также: Теплі гурманські аромати з кавою та спеціями, які замінюють светр
Можна було б поставити крапку на історії з великими аренами, гастролями, Євробаченням і співпрацею з Русланою, яку нині активно критикують в Мережі через Нацвідбір, і просто жити спокійно. Але Наталія обирає інший шлях: переїзд до США, запуск мистецької студії для дітей і новий формат відповідальності — за розвиток української культури за кордоном. У розмові для “Хочу” вона пояснює, як прийшла до поєднання фольклору й сучасної хореографії, що означає дисципліна в її підході та чому український танець може бути стильним і конкурентним на світовому рівні.
Як сформувалася “мова” з українських мотивів і сучасної пластики
Для Наталії поєднання українського фольклору й сучасної хореографії не стало раптовим відкриттям. Вона виросла саме в такій естетиці: не в “чистій” народній хореографії, а в стилізаціях з українськими мотивами. Народна тема завжди приваблювала її тоді, коли звучала по-новому.
Переломним виявився період роботи в балеті “Життя” та співпраця з Русланою. Там українські мотиви набули для неї ще більшої ваги: Карпати, аркан, характерна ритміка й енергетика, знайома до мурах. У програмі були “Ой ти, дівчино”, “Два кольори”, “Гуцулка Ксеня” — і в цих постановках вона відчувала себе на своєму місці, в “своїй” культурі, але в оновленій подачі.
Є класика — гопак, аркан, козачок, метелиця, коломийка. Це фундамент, канон. Але на ньому можна будувати нові форми: поєднувати автентику з сучасною технікою, іншим ритмом, іншою сценічною мовою. Саме в такому міксі Наталія бачить свою професійну місію.
Випадкова зустріч у Чикаго і як зі “студії на пробу” виросла мережа
Цікаво, що сам старт студії в США не здавався їй чимось надскладним. Навпаки, зараз вони з колегами жартують, що все сталося майже випадково. Наталія зустріла Олю, з якою раніше працювала у Львові: там Оля вела театр, а Наталія відповідала за хореографію. І раптом — перетин уже в Чикаго.
Наталія пропонує просто поїхати подивитися студію, яку порадив дядько. Вони їдуть того ж дня. І власниця приміщення без довгих переговорів погоджується. Так з’являється перша локація.
Далі — базові кроки: прості розсилки в соцмережах, трохи пізніше — таргетована реклама. Діти починають приходити. До першої студії додаються ще три — друга, третя, четверта.
Справжній виклик починається після розширення. Коли студій декілька, змінюється характер роботи: з’являється інший масштаб відповідальності. Вже недостатньо просто “вести уроки”. Потрібно тримати систему: відпрацьовані процеси, стабільну якість навчання, чітку комунікацію з педагогами й адміністраторами, підтримку команди. І це те, що, за словами Наталії, виявилося найскладнішим.
Читайте также: Страховий стаж в Україні у 2026 році: як рахується та які періоди враховують
Американські діти й українська душа: де з’являється “іскра”
“Той самий вогонь” в очах дітей Наталія побачила дуже швидко. Країна проживання тут мало що змінює: дитина залишається дитиною — з відкритістю, енергією, щирою реакцією на сцену й музику. Часто це повертає її до власного дитинства, як до внутрішніх флешбеків.
У студії займаються українські діти. Хтось приїхав безпосередньо з України, хтось народився вже в США, але в сім’ях з українськими коренями. І в усіх Наталія впізнає спільну рису — українську душу: емоційність, автентичність, внутрішній запал. Це те, що вона прагне зберегти й підсилити через танець.
Коли український танець стане трендом у США
Для Наталії тренд — це не лише вірусні ролики. Так, TikTok важливий, але справжнє визнання вона пов’язує з іншими масштабами. Її мета — щоб українські діти створювали великі проєкти: повноцінні вистави, мюзикли, сценічні постановки, з якими можна виходити на великі сцени.
Під час перегляду вистави “A Midsummer Night’s Dream” у Чикаго (постановка Александра Екмана) на початку вона побачила шведський прапор. Для неї це стало яскравим маркером: ось так країна може бути представлена в мистецтві — гідно, впізнавано, без додаткових пояснень. І саме такого ефекту вона прагне для України: щоб її впізнавали через танець і культуру, а не лише через інформаційні приводи.
Мрія: українська хореографія на світових майданчиках
На горизонті в Наталії — чітка картинка: українські діти на великих сценах світу. Вона називає конкретні культурні центри — Нью-Йорк, Лондон, Париж. Ідея проста, але амбітна: щоб Україна звучала через мистецтво — сильне, сучасне, впізнаване.
У цьому контексті її студія в США — не просто місце занять. Це спроба вибудувати майданчик, з якого українська хореографія може виходити на міжнародний рівень, не втрачаючи коренів і водночас залишаючись актуальною для глобальної аудиторії.
Тим часом Женя Кот із “Танці з зірками” змінив професію. Хореограф став співаком і вже записав перші пісні!
Читайте также: Як, за словами Тімура Мірошниченка, російська пропаганда тиснула на Євробачення-2017 в Києві
