Секс-символ 90-х має у фільмографії чимало яскравих ролей
У 90-х роках минулого століття Шерон Стоун була для екрана і масової свідомості тим самим, чим Марлен Дітріх у 30-х або Мерилін Монро в 50-х — головним секс-символом. Шерон, яка зараз підтримує українців, народилася в сім’ї, вельми далекій від шоубізнесу. Батько майстрував меблі, мати була бухгалтером — сама Шерон, попри захоплення рок-музикою і, зокрема, групою «Kiss», чудово навчалася у школі й без зусиль стала студенткою університету в рідній Пенсільванії. Проте Шерон залишила навчання для того, щоб стати успішною моделлю. Після року, проведеного в Європі, Стоун вирішила стати актрисою — і вже в 1980-му році її можна було помітити у самого Вуді Аллена, у фільмі «Зоряні спогади». Але це був тільки початок.
Сьогодні жіночий журнал “ХОЧУ!” зібрав для вас 7 найкращих її фільмів, які просто неможливо не подивитися хоча б раз у житті. Отже, поїхали!
«Основний інстинкт» (1992)
Все ж таки цей фільм Пола Верховена нарешті став класикою Голлівуду. Свого часу «Основний інстинкт» був хайповим еротичним трилером, який зобов’язаний був подивитися кожен, від прищавого старшокласника до бадьорого пенсіонера, але потім фільм дедалі частіше став проходити в розряді «guilty pleasure». Проте зараз, через понад тридцять років, уже мало хто стане відчувати провину через те, що його застукали за переглядом «Основного інстинкту».
Вбивство під час статевого акту, головна підозрювана — показово тямуща і наочно сексуальна блондинка Кетрін Трамелл (Стоун), яка до того ж ще й письменниця. Справу розслідує детектив Нік Каррен (Майкл Дуглас). Нік, якому тільки дай привід вдаритися у всі тяжкі, дуже скоро починає танцювати під сопілочку героїні Шерон — варто Кетрін переконати його в тому, що вона вважає за краще не носити спідню білизну.
Дивно, але в наш час фільм здається таким же далеким від усього, що відбувається в сучасному кіно, як, скажімо, будь-який нуар з Гамфрі Богартом сорокових — стильним, таким, що не має стосунку до реальності, і водночас втіленням правди життя. Шерон, якій запропонували роль в останню мить (відмовитися встигли Джулія Робертс, Мег Раян і Мішель Пфайффер), як гонорар за роль отримала 500 тисяч доларів, Майкл Дуглас — 14 мільйонів.
«Казино» (1995)
У середині дев’яностих Шерон знялася у Мартіна Скорсезе — великого режисера, який у той час знову повернувся до своєї улюбленої гангстерської тематики. «Казино», як показують роки — можливо, не найкращий фільм Скорсезе, але він заслуговує і на любов, і на повагу.
Шерон Стоун грає в стрічці фатальну жінку (її звуть Джинджер), яка здатна запаморочити голову будь-кому — і особливо тому, хто вважає себе занадто розумним і могутнім. Герой Роберта Де Ніро на ім’я Сем стає жертвою Джинджер — просто тому, що кохає її. Чи варто говорити, що персонаж Джо Пеші, гангстер Нікі, теж сідає в усі можливі калюжі. Усе тому, що вони обожнюють Джинджер — тобто, кохають її гарячим юнацьким коханням, недозволеним у їхньому віці. За цю роль Стоун отримала свій другий «Золотий глобус» (перший — за «Основний інстинкт») і номінацію на «Оскар».
«Швидкий і мертвий» (1995)
А ще колись Шерон Стоун знімалася у вестернах — і не в ролі якоїсь вертихвістки чи фатальної красуні, яка розбиває серця ковбоям, або навпаки, стає жертвою їхнього свинського ставлення. Ні-ні, героїня Стоун, Еллен, вона ж Леді, виконує у фільмі ті самі функції, що, скажімо, Клінт Іствуд, — тобто приїжджає в містечко з кобурою на поясі, жмуриться на призахідне сонце, винаймає кімнату над салуном, п’є віскі, і не дає нікому спокою.
Містом, куди приїжджає Леді, заправляє злісний Джон Ірод (Джин Хекмен, який багато в чому повторює свій образ шерифа з іствудівського «Непрощеного») — і тут же влаштовують змагання між стрілками. Виграти можна купу грошей, програти — ясна річ, життя. Але героїня Стоун у дизайнерському плащі, зі стильним шарфиком навколо шиї приїхала в місто Ірода зовсім не заради грошей…
Як бонус до доволі переконливої гри Шерон, що враховує всі закони жанру, можна помилуватися зовсім юним Леонардо Ді Капріо, який грає стрільця Малюка — а також молодим і струнким Расселом Кроу, за п’ять років до «Гладіатора».
«Останній танець» (1996)
Крім «Казино», ця картина режисера Брюса Бересфорда є вагомим доказом того, що Стоун — не тільки одвічний секс-символ, а й майстер своєї справи, тобто драматична акторка, здатна дивувати і вражати. Ось тільки, на жаль, цей фільм і ця робота Шерон виявилися незаслужено забутими.
А даремно. В «Останньому танці» Стоун грає найскладнішу роль у своїй кар’єрі — щойно засуджену до страти ув’язнену Сінді Ліггетт. Колись вона скоїла вбивство, але минуло 12 років, і навіть зараз, після остаточного вироку, у неї є шанс на помилування — але це дуже примарний шанс. Стоун не переграє — тут немає зайвого драматизму, і від цього фільм тільки робиться кращим.
«Зламані квіти» (2005)
На жаль, Стоун тільки одного разу знялася у видатного режисера Джима Джармуша — але більше ніде, в жодному іншому фільмі, ви не побачите настільки просту, теплу, домашню, і, якщо хочете, «лампову» Шерон.
За сюжетом цієї чудової картини, головний герой Донні (Білл Мюррей) — колись ловелас, а зараз просто чоловік, який достатньо побачив і прагне спокою, — вирушає їздити Штатами у пошуках ймовірної матері свого ймовірного дорослого сина.
Герой Мюррея просто отримав загадкового листа — і нічого не знає напевно. Однією з «можливих мам» є героїня Стоун — чарівна вдова Лора. Вона — не просто гостинна жінка, яка вміє готувати курку. Героїня Стоун ще й, судячи з усього, абсолютно не злопам’ятна — і готова пригріти у себе під боком розгубленого і постарілого Донні навіть через 20 років після останньої зустрічі.
«Лавлейс» (2013)
Звісно, у цьому байопіку, присвяченому непростому життю першої в історії порно-зірки Лінди Лавлейс, Шерон грає не головну роль. Образ Лавлейс на екрані втілила Аманда Сейфрід, та сама, яка може грати як ангелоподібних дівчаток (наприклад, у мюзиклі «Мамма Міа!»), так і персонажів значно розкутіших і небезпечніших («Хлоя»). Але Стоун у цьому фільмі виконала найефектніший трюк у своїй кар’єрі — потрібно докласти значних зусиль, щоб упізнати Шерон у ролі матері Лавлейс, майбутньої зірки «Глибокої глотки».
Напевно Стоун грала тих матусь і суворих тітоньок початку сімдесятих, яких сама прекрасно пам’ятає — адже це був час її юності. І якщо якась роль у кар’єрі Шерон і вимагала справжнього перевтілення і багато в чому самопожертви — то ось вона, Дороті Бормен, мати недолугої доньки, яка поводиться так, як і мільйони матерів у подібних ситуаціях.
«Дещо на день народження» (2017)
Може здатися, що останніми роками у Стоун не залишилося великих акторських амбіцій — що ж, найімовірніше, це так. Доказ — ось ця мила дрібничка, фільм, який можна було б назвати романтичною комедією, якби він не був настільки іронічним і майже начисто позбавленим плакатної романтики.
Отже, Стоун грає панянку з невлаштованим особистим життям, дизайнера одягу на ім’я Сенна. Ні, з сексом у Сенни все нормально — вона віддає перевагу молоденьким хлопцям на одну ніч. Але ось щастя — нуль, та до того ж ще й мама і друзі вічно лізуть із порадами… Те, що режисерка фільму Сьюзан Волтер явно не намагалася зняти шедевр на століття, тільки пішло кіно на користь.
А про 7 фільмів, за які усі обожнюють Рейчел Мак-Адамс, ми писали раніше. Добірку найкращих її ролей знайдете на сторінках ХОЧУ.ua!
